Смартфон? революція була задовго до iPhone, але дуже тиха

Смартфон — мобільний телефон із розширеною (у порівнянні із звичними "просунутими телефонами")обчислювальною спроможністю та комунікативними можливостями. У смартфонах працює повноцінна операційна система, яка дозволяє встановлювати додаткові програми із більшою функціоналістю, аніж програмне забезпечення для загальних платформ, як от Java ME чи BREW.

За даними Gartner найпопулярнішими платформами для смартфонів на початок 2010 року є Symbian, RIM (BlackBerry) та Apple (iPhoneOS), а ринкова доля Android уже обігнала Windows Mobile^[1]. А з чого усе починалось?

Хто ж перший у автоматичному телефонному мобільному зв'язку?

Wikipedia пише, що вперше запропонована мобільна стільникова телефонія компанією Bell Labs у 1947 році, а перша комерційна мережа була запущена у Чікаго у 1970 році (за іншими даними - у 1964 році). У Японії NTT запустив комерційний мобльний телефонний сервіс у 1978 році.

Проте Wikipedia є соціальним сервісом із контентом згенерованим користувачами, і стовідсотково довіряти статтям не можна. У російськомовному сегменті мережі інтернет поширена стаття про систему радіотелефонного зв'язку "Алтай", автор якої розповідає що першою у світі автоматичною мобльною телефонною мережею була радянька система "Алтай", запущеної у Москві у 1963 році (комерційним запуском це важко назвати, оскільки вона була доступна лише обмеженому колу осіб). Так, ці мережі були першими, але першими у США, СРСР... але не у світі.

Стаття про першу у світі систему автоматичного телефонного мобільного зв'язку настільки розійшлала по рунету, що встановити авторство доволі важко. Проте ким би не був автор, він стверджуючи "першість" Алтаю порівнює радянську систему із американцями, але забуває про Європу, яка теж не відставала у розвитку зв'язку.

Першою у світі повністю автоматичною мобільною телефонною мережею стала система Mobile Telephony A (MTA), яка була запущена із 26 користувачами у 1956 році. Більшість користувачів складали юристи та лікарі у Стокльмі (Stockholm) та Гьотебурзі (Gothenburg), Швеція. Повністю автоматична телефонна мережа означала простоту користування - достатньо набрати номер, як на звичному проводовому телефоні, без вибору каналів, з'єднань з телефоністками, тощо.

Історичний огляд: Відеофон родом з кінця 1960-тих

Шведська компанія Ericsson розпочала у 1960-тих роках у Швеції розвивати відеофони, користувачами яких тоді бачились бізнесові організації, промисловість, удядові установи, банки, тощо.

Tage Erlander, Swedish PM, uses the videophone to talk to Lennart Hyland, a popular TV show host, 1969.
Time: 1969-04
Archive: Telefonaktiebolaget LM Ericsson

"Польові дослідження" були проведені в Стокгольмі, за участю одного зв'язку між двома філіями банку SEB в Стокгольмі.

Відеотелефон може бути використаний двома способами - направляючи камеру на обличчя співрозмовників, та направлючи вниз, наприклад на документи, графіки, тощо. Це дозволяло поговорити з колегою, а після цього показати йому якусь схему чи діаграму, для кращого розуміння. У великих компаніях це змогло б зберегти велику кількість часу, оскільки з відеотелефоном мітинги можна проводити віддалено.